Питання про направлення особи, умовно засудженої до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, в місця позбавлення волі відповідно до вироку в разі ухилення її від виконання вироку вирішується суддею районного (міського) суду за місцем затримання засудженого на підставі матеріалів органу внутрішніх справ.
Питання про направлення особи, умовно засудженої до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, і особи, умовно звільненої з місця позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, для відбування позбавлення волі, призначеного вироком, в разі ухилення їх від роботи в місці, визначеному органами, які відають виконанням вироку, або систематичного чи злісного порушення ними трудової дисципліни, громадського порядку чи встановлених для них правил проживання відповідно до частини 5 статті 25-1 і частини 5 статті 52-2 Кримінального кодексу України вирішується суддею районного (міського) суду за місцем роботи умовно засудженого або умовно звільненого за спільним поданням органу, який відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Питання про направлення в місця позбавлення волі відповідно до вироку осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, і осіб, умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, які самовільно виїхали за межі адміністративного району за місцем їх роботи, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем затримання засудженого на підставі матеріалів органу внутрішніх справ.
Передбачені цією статтею питання розглядаються судом з участю прокурора і представника органу, що відає виконанням покарання.
Постанова судді в цих питаннях є остаточною і оскарженню не підлягає, але може бути опротестована в порядку нагляду.
( Кодекс доповнено статтею 409-1 згідно з Указом ПВР N 1851-09 від 23.03.77,N 6834-10 від 16.04.84; із змінами, внесеними згідно з Законами N 2464-12 від 17.06.92, N 4018-12 від 24.02.94 )